Відгуки Epiphysis-cerebriTIDE PLUS forte ᐉ Для епіфіза

Вплив екстракту пептиду епіфіза на імунну та ендокринну систему людини почали вивчати з 50-х років минулого століття, задовго до того, як був відкритий клас біологічно активних речовин (цитомединов) і розроблена методика отримання чистих субстанцій. В експериментах використовувалися такі методи, як пересадка епіфіза тварин або введення ацетонового екстракту тканини епіфізу великої рогатої худоби.

Тут представлені найбільш показові клінічні випадки, вибрані з наукового огляду Слепушкина Ст. Д., Анісімова В.Н., Хавинсона В.Х., Морозова В.Р., Васильєва Н.В., Косих Ст.А., (1990).

W.Bergmann, P.Engel (1950) вивчали ефективність тривалого застосування екстракту епіфіза у трьох онкологічних хворих.

Перший пацієнт з неоперабельним раком підшлункової залози отримував 375 мг екстракту (в перекладі на масу свіжої залози) щодня протягом 20 днів. В результаті стан хворого значно покращився, припинилася блювота, зникла жовтяниця, через 3 місяці від початку лікування зникли ознаки діабету, пухлина в черевній порожнині не прощупывалась.

Лікувальний ефект був досягнутий і в двох інших випадках (рак сечового міхура, рак шкіри). У цих хворих тривале введення екстракту епіфіза (протягом 2 місяців) сприяло припиненню болю, зупинці кровотечі і заміщення пухлинної тканини грануляційної. Слід зазначити, однак, що після того, як хворий на рак сечового міхура перервав лікування, пухлина у нього стала збільшуватися і через деякий час пацієнт помер від метастазів у легені.

Оцінюючи ці результати, W.Bergmann і P.Engel підкреслюють, що при лікуванні онкологічних хворих екстрактом епіфіза тимчасово настає явне клінічне поліпшення. Ці автори вважають, що в эпифизе міститься чинник, що перешкоджає пухлинного росту, і вказують на необхідність його подальшого експериментального і клінічного вивчення.

G.Sander, Schmid (1952) протягом 3 років застосовували імплантацію епіфіза або введення екстракту епіфіза 48 пацієнтам з різними формами неоперабельного раку. Більш ніж у половині випадків був відзначений значний лікувальний ефект. У хворих зменшилися або зникли болі, з'явився апетит, вони ставали активними. Температура тіла у разі підвищеної знижувалася до нормальної, знижувалося ШОЕ і збільшувалася маса тіла. У ряду хворих після тривалого (10-14 тижнів) лікування зникали метастази в легенях, хребті. Зростання первинної пухлини в окремих випадках практично припинявся. Найбільший лікувальний ефект був відзначений при раку молочної залози, шлунка і матки.

Аналізуючи результати лікування, автори приходять до висновку, що екстракт епіфіза володіє значним протипухлинною дією, в основному, при гормонозалежних пухлинах.

Аналогічні результати лікування 16 хворих на неоперабельний формою раку призводить G/Zenti et al.(1954). Хворим вводили ліофілізований екстракт епіфіза бика. Добова доза становила 1 або 2 г свіжої залози, курс лікування – від 15 днів до 2 місяців. У пацієнтів відзначалося поліпшення загального стану, збільшення маси тіла, поява апетиту, зменшення або зникнення болю. У деяких хворих спостерігалася стабілізація або регресія пухлини або метастазів.

Необхідно зазначити, що при значному протипухлинний ефект, досягнутий при введенні екстракту епіфіза позитивний результат в ряді випадків швидко зникав після припинення лікування. Цей факт змусив авторів рекомендувати постійне введення екстракту при терапії пухлин.

У 1973 р. Р.Я. Світло-Молдавський і співавт. вивчали вплив введення гомогенату тканини епіфіза биків 7 хворих з дисемінованими формами меланоми. У випадку коротких курсів (до 52 днів) ефекту не спостерігалося. У разі тривалого курсу (до 9, 5 місяців) у одного пацієнта спостерігалося повне розсмоктування множинних підшкірних метастазів меланоми. Хворий добре переносив лікування, в крові відмічалося підвищення кількості лімфоцитів. Враховуючи нешкідливість застосованого гомогенату, автори рекомендують тривалі курси введення препарату епіфіза при онкологічній патології.

11 жовтня 1979 року Госфармкомитет СРСР дозволив до клінічного застосування новий лікарський препарат «Епіталамін» – речовина, що відноситься до класу специфічних регуляторів фізіологічної активності тканин – цитомединов. Препарат був виділений з тканин епіфіза тварин (великої рогатої худоби), при його введенні в організм спостерігалися наступні ефекти: відновлення центральної регуляції репродуктивної системи, нормалізація циклічності виділення тропных гормонів гіпофізом, зниження рівня цукру в крові при гіперглікемії, активація реакцій клітинного імунітету.

Пізніше були виділені також і інші цитомедины з тканин серця, судин, кори головного мозку, простати, сітківки ока та ін (Грачов В.І. і співавт., 1979; Морозов В.Р. та співавт., 1974; Чазов Е.В. і співавт., 1972).

Властивістю стимулювати імунітет мають Тималін, Кортексин та Епіталамін. Вивчення дії Епіталамін на імунологічні реакції показало, що введення препарату модулює імунітет, підвищуючи протипухлинну та протиінфекційну резистентність, збільшуючи показники функціональної активності нейтрофілів периферичної крові і титри антитіл при імунізації (Слепушкин Ст.Д., Пашинський В.Р., Чазов Е.А., Ісаченков Ст.А. – 1974).

Отримані експериментальні та клінічні дані поставили питання про можливості використання цитомединов, що мають імуностимулюючу дію, при лікуванні злоякісних пухлин.

Лікарські препарати Кортексин, Тималін і Эпителамин отримали своє продовження у вигляді Бадів – «BrainTIDE PLUS forte», «ThymusTIDE PLUS» та «Epiphysis-cerebriTIDE PLUS forte». Формула цих продуктів ідентична формулі лікарського препарату, однак дозування субтерапевтические. Ефект БАДа на відміну від лікарських препаратів максимальний на стадії запобігання захворювання. Тому пептидні біорегулятори з успіхом використовуються протягом понад 13 років для профілактики онкологічної патології і прискореного старіння.